Що читати, щоб знайти поживу для розуму.

Вересень починається для багатьох з потужного професійного старту або ре-старту. Запускаються нові проєкти, проводяться співбесіди, складаються плани. Це захоплює, але й виснажує. Гарна проза — те, що потрібно і для натхнення, і для вчасного перезавантаження ідей. До Форуму видавців виходять книжки, які, без сумніву, заслуговують на вашу увагу.

Ведмеже місто
Фредрік Бакман, #книголав

Всі у захваті від Бакмана. Його попередні книжки "Моя бабуся просить їй вибачити", "Чоловік на ім'я Уве" та "Бріт-Марі була тут" з захопленням читають чоловіки і жінки усіх вікових категорій. Тепер у нас є нова книжка улюбленого автора про маленьке містечко Бьорнстад на півночі Швеції. Як будь-яке провінційне місто, Бьорнстад нудний, занадто повільний, вражаючий тільки відчуттям безвиході. Проте, можливо, юнацькому хокейному клубу вдасться змінити щось у загальній атмосфері? Шкода, що ціна за перемогу й тріумф жителів містечка — занадто висока. Чи готові вони її заплатити?

Міністерство граничного щастя
Арундаті Рой, "Видавництво Старого Лева"

Між виходом першого роману індійської авторки "Бог дрібниць", який отримав Букерівську премію, та появою на світ другого пройшло 20 років. Про що тепер пише Арундаті Рой? Про новітню історію Індії та тривалий конфлікт штату Джамму і Кашмір: ця прекрасна земля була мостом між Індією, Китаєм та мусульманським світом, проте багаторелігійність тут стала вибухонебезпечною речовиною. Головні герої дуже різні і відстоюють дуже різні ідеї, але їм вдається отримати кілька хвилин тиші поряд із близькими, живими чи мертвими, як вищу нагороду. В мить, коли духи ледь-ледь відчиняють двері паралельних реальностей життя.

Золотий дім
Салман Рушді, "Видавництво Старого Лева"

Колись за публікацію "Сатанинських віршів" іранський духовний лідер Аятолла Хомейні, визнавши книгу блюзнірською і віровідступницькою, закликав стратити автора, тому довгий час йому доводилося переховуватися. І писати інші, чудові книжки. Наприклад, його роман "Опівнічні діти" був визнаний читачами "найкращим, що коли-небудь отримував Букера". Новий роман говорить про Америку й Індію, кіно, кохання, злочинність і пошуки ідентичності через історію однієї загадкової родини, яка оселяється в Нью-Йорку і, здається, з'явилася там, виринувши з міфів та давньої історії.

Паризька дружина
Пола Маклейн, "Книги — ХХІ"

Існує такий собі культовий персонаж "Ернест Гемінґвей", який має мало чого спільного з реальною людиною. Точніше, ми знаємо про нього те, що він розповідав про себе на сторінках власних романів. Але якої б думки про нього ми були б, якби послухали його дружину? Наприклад, першу, ту саму, яку ми зустрічаємо у "Свято, яке завжди з тобою"? У біографічному романі американської письменниці ми знайомимося ближче саме з Гедлі Річардсон, щоб почути її версію шаленого, яскравого, стражденного і благословенного життя з молодим амбітним письменником.

Горіхова шкаралупа
Ієн Мак`юен, "КМ-Букс"

Букерівські премії за просто так не дають. Британський автор вміє взяти в руки безсмертні трагедії і зробити з них сучасні трагедії, які зачіпають так глибоко, що після прочитання книжки ви почуваєтеся іншою людиною. Кращою, ніж були. Зрада і вбивство (привіт Шекспіру), про які ніхто не здогадується. Тільки немовля в утробі матері, яка домовляється з коханцем про те, як позбутися чоловіка, який є ще й рідним братом коханця. Як вам таке? Саме голосом ненародженого немовляти автор розповідає нам про події, фінал яких залишається відкритим.

Шумовиння днів
Борис Віан, "Вавилонська бібліотека"

По-перше, Віан. Борис Віан — абсолютний нонконформіст, який за своє коротке життя напередодні сексуальної революції встиг побувати і письменником під багатьма псевдонімами, і джазовим музикантом, і співаком. Деякі його твори були скандальними, але всі — вартими читацької уваги найпрогресивнішої публіки. Це треба читати поважаючим себе інтелектуалам. Ба більше, (по-друге) цей роман — пародія на екзистенціалізм і поклоніння Сартру, яке виросло у справжній культ наприкінці 1940-х у Франції. І по-третє, це неймовірна історія про кохання.

Мемуари білих ведмедів
Йоко Тавада, "Видавництво"

"Видавництво" завжди відшукує для нас найнезвичніші твори. Книжка розповідає про три покоління письменників та артистів, які живуть і творять у конкретних історико-культурних контекстах. Тільки вони не люди, а білі ведмеді, які все ж змінюють людську культуру. До того ж імена останніх двох, — Тоска і Кнут, — це імена справжніх білих ведмедів (пам'ятаєте малюка Кнута з Берлінського зоопарку?). Тема інакшості, вигнання, міграції, ідентичності розкривається у абсолютно незвичній оптиці.

Инф. delo.ua