Українські письменники, видавці, перекладачі, художники та культурні менеджери звернулися до Київської міської ради із закликом не перейменовувати проспекти, а також запропонували варіанти перейменувань інших вулиць. Про це ідеться в їхньому зверненні.

«Вважаємо ініціятиву депутатів Київської міської ради з перейменування низки станцій Київського метрополітену, площ, вулиць та провулків м. Києва, названих на честь ґеоґрафічних об’єктів держави-аґресора та представників так званої “Великой русской культуры”, вкрай корисною суспільно та державно, назрілою та необхідною історично», — наголошують культурні діячі, однак застерігають від надмірного ентузіазму у перейменуванні та стирання імен видатних українських діячів.

«Дорікати що Павлові Тичині, що Миколі Бажану у колаборації із радянським режимом, може лише той, хто жив з ними в один час, і хто створив хоч щось співставне. Найкращі твори Павла Тичини та Миколи Бажана по праву належать до скарбниці української поезії. Їхній внесок в українську літературу неможливо ані скасувати, ані навіть применшити, наводячи їхні гірші, кон’юнктурні твори», — ідеться у заяві.

Також культурні діячі наголошують, що пріоритет у нових топонімах Києва варто надавати тим постатям, які мали до нього безпосередній зв’язок, а практика звертатися тільки до загальноукраїнської спадщини та ігнорувати місцеву — не декомунізаційна за своєю суттю.

Культурні діячі наводять пропозиції з перейменування київських топонімів:

провулок Рильський на честь російського полку має стати провулком Максима Рильського як його вшанування та подяки Польщі, чиє посольство розташоване поряд;

площа, вулиця та станція метрополітену Льва Толстого —  Івана Драча, видатного українського шістдесятника, який мешкав неподалік;

вулицю Пушкінську перейменувати на честь Олега Лишеги, поета і дисидента,  якого радянська влада виключила з університету за участь у самвидавчому альманасі, що неодноразово виступав у клубі «Купідон» на цій вулиці;

Чеховський провулок перейменувати в провулок Григорівський на честь поета і перекладача Михайла Григорова, перекладача з латвійської. Таке рішення, на думку підписантів звернення, є доцільним не тільки тому, що його ім’я ще не увічнене у топонімії Києва, а і  як жест подяки Латвії.

«Україна і Київ як її столиця насамперед мають шанувати своїх героїв і своїх ґеніїв, а не чужих, і вже тим паче – не “героїв” і “ґеніїв” російської федерації. Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан, Іван Драч, Михайло Григорів, Олег Лишега належать до наших найкращих поетів, які б зробили честь будь-якій мові. Життєвий та творчий шлях кожного з них нерозривно пов’язаний із Києвом та з місцевістю, в якій відбувається перейменування. Увічнення імен цих поетів в топонімії м. Києва є тим найменшим, чим Київ як столиця України може віддячити їм», — наголошують культурні діячі.

Звернення підписали 57 представників української інтелігенції, серед них Олег Коцарев, Лесик Панасюк, Оксана Гаджій, Остап Українець, Мар’яна Савка, Ростислав Семків, Оксана Хмельовська, Анастасія Євдокимова, Олександр Мимрук, Олег Климчук, Юлія Колісник та інші.

Крім того, Київський метрополітен завершив перший етап збору пропозицій для перейменування п’яти станцій: Мінську пропонують перейменувати на Варшавську, Маріупольську, Вишгородську, Бучанську, Мінську чи залишити без змін; Героїв Дніпра — на Героїв Маріуполя, Героїв України, Вишгородська, Північна, Героїв Дніпра або залишити назву; Дружби народів — на Ботанічну, Європейську, Єдності України, Звіринецьку, Героїв Маріуполя; Площу Льва Толстого –  на станцію Василя Стуса, Степана Бандери, Лесі Українки, Івана Франка або Ліни Костенко; Берестейську — Бучанську, Варшавську, Маріупольську, Степана Бандери, або ж залишити назву.

Нагадаємо, Український інститут національної пам’яті (УІНП) виступив проти перейменування вулиць Києва без консультацій з експертами та діалогу з суспільством.

Як відомо, Київська міська рада пропонує перейменувати 279 вулиць і станції метро, що мають назви, пов’язані з росією й білоруссю.

Інф. chytomo.com