У Стокгольмі презентували книжку Вікторії Амеліної «Se kvinnorna, se kriget» — «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну». Про це повідомили в Українському інституті у Швеції.

Презентація відбулася 24 лютого у Шведському історичному музеї за участю представників уряду Швеції, дипломатів, керівників культурних установ.

Голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповіла про роботу Вікторії Амеліної з документування воєнних злочинів росії в України: «Пам’ятаю одну з останніх наших розмов із нею. Я казала: “Твоє волонтерство, твоє письменництво, твоє документування воєнних злочинів, ти багато подорожуєш, щоб виступати з промовами та розповідати, що відбувається в Україні. І ще хочеш робити щось додатково. Але ти вже багато зробила!”. А вона відповіла: “Я відчуваю, що в мене немає часу, і я відчуваю, що на мені лежить величезна відповідальність”».

В Українському інституті у Швеції також розповіли також відбулася експозиція книг, врятованих після влучання російської ракети у друкарню «Фактор-Друк» у Харкові. Була і виставка «Невидані дипломи» — з інформацією про українських студентів, які вже ніколи не отримають свої дипломи, тому що їх убила Росія.

Книжка Вікторії Амеліної War & Justice Diary: Looking at Women Looking at War («Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, що дивляться на війну») містить низку розповідей про українських жінок, які залучені в боротьбу з російськими окупантами або допомагають її вести.

«Коли 24 лютого 2022 року росія вторглася в Україну, Вікторія Амеліна  воєнних злочинів і літописницею надзвичайних жінок, таких як вона сама, які приєдналися до опору. Всі в Україні знали, що Амеліна документує війну. Вона фотографувала руїни шкіл і культурних центрів, записувала свідчення тих, хто вижив, і очевидців звірств. І поступово перетворювалася на оповідачку, записуючи те, що згодом стало цією книжкою. Вікторія Амеліна залишила по собі неймовірну розповідь про руйнівні наслідки війни та ціну опору. Чесна, інтимна та влучна, ця книжка стане класикою», — ідеться в анотації.

«Її герої — українці, які в різний спосіб намагаються досягти справедливості чи то пак правосуддя. Річ у тім, що книжку я пишу англійською, а в англійській, на відміну від української, це одне й те саме слово «justice». Серед героїнь — голова Центру Громадянських Свобод Олександра Матвійчук, журналістки Наталка Гуменюк та Віра Курико, документатор(к)и воєнних злочинів з ГО «Truth Hounds», адвокатки Євгенія Закревська та Лариса Денисенко. Частиною книжки стане також і наша півторагодинна публічна розмова на BookForum з Філіпом Сендсом.  Вочевидь, героїнею книжки є також і я сама, а ще — українські міста, містечка та села: Київ, Харків, Ізюм, Балаклія, Кривий Ріг, Чернігів, Капитолівка, Вербівка, Високопілля, Новоселівка та інші», — розповідала Вікторія Амеліна про майбутній текст під час 29-го BookForum у Львові.

Журналістка Тетяна Терен розповіла детальніше про історію появи книжки. За її словами, ця ідея визрівала ще навесні 2022 року: «Перша поїздка до Києва і зустрічі з подругами після деокупації Київщини, трагедія на Краматорському вокзалі, перший тренінг з документування воєнних злочинів від Truth Hounds, поїздка з ПЕН до Харкова у червні 2022 року, знайомство з Олександрою Матвійчук – усі ці події допомогли Віці усвідомити, якою буде її тема, жанр і нова роль».

Спочатку це мала бути збірка репортажів про українок, які документують російські злочини, та згодом структура ускладнилася. В книжці з’явилися щоденникові записи, есеї, історичні розвідки, фрагменти інтерв’ю та навіть вірші. Героїні книжки — документаторка Truth Hounds з позивним «Казанова», журналістки і репортерки Євгенія Подобна і Віра Курико-Агієнко, правозахисниці Олександра Матвійчук, Лариса Денисенко, Катерина Рашевська, історикиня Олена Стяжкіна, письменниця Світлана Поваляєва, директорка Харківського літературного музею Тетяна Пилипчук, бібліотекарка Юлія Какуля-Данилюк, адвокатка і військова Євгенія Закревська, громадська активістка Ірина Довгань, поетка, колишня дружина вбитого письменника Володимира Вакуленка Ірина Новіцька. Їхні фото для книжки зробила Юлія Кочетова.

Проте рукопис залишився незавершеним. Вікторія Амелвна продовжувала збирати матеріали буквально до останніх днів – записувала нові інтерв’ю, фіксувала нові злочини, розширювала межі дослідження. Як зазначає Тетяна Терен, завданням редакторської групи було зберегти голос авторки та мінімізувати редакційне втручання: «Нам лишилося багато порожніх сторінок, нотаток і чернеток у Вікиному архіві. Завданням редакторської групи було – мінімально втрутитися у Вікин текст, але, де це було потрібно, додати пояснення чи контекст (у книжці понад 100 приміток) або позначити вставлений фрагмент з архівних записів».

«Історія самої Віки і її пошуку своєї нової ролі в умовах великої війни, а також історії її героїнь дають нам можливість говорити зі світом про те, що мир неможливий без покарання зла і без справедливості для постраждалих. Інакше зло і війна повертаються», — підсумовує Тетяна Терен.

Вікторія Амеліна — українська письменниця, авторка романів «Синдром листопаду, або Homo Compatiens», «Дім для Дома» та книжок для дітей. Була волонтеркою, громадською діячкою. Від початку російсько-української війни здійснювала волонтерські поїздки на деокуповані території України. Загинула 1 липня 2023 року внаслідок поранення, отриманого під час ракетного обстрілу росією Краматорська. Окрім неї, обстрілом були вбиті ще 12 людей, 64 отримали поранення.
 
Інф. chytomo.com