Медіанний дохід письменників у Польщі — 2500 злотих на місяць, більшість авторів не мають доступу до базових соціальних гарантій, а перекладачів рідко запрошують на публічні події. Про це свідчать дані звіту Jeszcze książka nie zginęła? («Книжка ще не втрачена?»), який підготували Польська мережа економіки та Інститут книги Польщі.

«Соціальне уявлення про письменництво як про гобі, а не професію, призводить до маргіналізації економічних і трудових прав авторів», — наголошують автори дослідження.

У Польщі близько 3 тисяч людей займаються літературною творчістю на професійному рівні. У взіті йдется про те, що вони змушені працювати в умовах економічної нестабільності та відсутності системної підтримки. Середній місячний прибуток письменників у 2023 році склав 2500 злотих до оподаткування — менше за мінімальну зарплату (3545 злотих).

Джерела доходу авторів — це передусім:

авансові виплати від видавництв;
гонорари з продажів книжок (зазвичай 2–10%);
платня за бібліотечні позики (Public Lending Right — у середньому 360 злотих на рік);
гонорари за публічні виступи та події;
у випадку відомих авторів — доходи з колонок у ЗМІ, виступів тощо.

Найбільш популярна модель обчислення гонорарів — від оптової ціни, а не від повної вартості книжки. Це означає, що при середній ціні книжки 57,50 злотих і 45% оптової знижки, автор отримує близько 2,9 злотих за примірник.

Найгіршу ситуацію мають дебютанти, поети й перекладачі. Їх рідко запрошують на події, а їхні книжки рідко потрапляють у закупівлі бібліотек і продаж у великих мережах. «Торік мене багато запрошували як авторку. Але як перекладачку — не запросили жодного разу», — зазначає одна з учасниць дослідження.

Автори звіту вважають: «Залучення перекладачів до дискусій про книжки зробило б такі події глибшими, а самі книжки — зрозумілішими для польської публіки».

Автори практично не мають доступу до соціального захисту — пенсій, медичного страхування, допомоги з непрацездатності. Це має змінити новий законопроєкт, який передбачає повний пакет страхування для професійних діячів культури. Документ наразі перебуває на етапі консультацій.

Також письменники не мають гарантованого доступу до даних про продажі власних книжок. Більшість видавництв не мають повного обліку через непрозору систему звітності дистриб’юторів. Теоретично автор може ініціювати аудит, однак витрати на це надто високі. «Бракує не тільки прозорості, а й інструментів контролю з боку авторів за тим, скільки реально продано книжок і скільки їм належить за це», — зазначають аналітики.

Бібліотечна система винагород теж має проблеми. Авторські виплати за позичання книжок розраховуються за даними лише 60 бібліотек, без належної географічної репрезентативності. Нині заплановано розширити вибірку до 140 установ, однак найефективнішим рішенням була б єдина цифрова система обліку, що охоплювала б також електронні книжки та авдіокнижки.

У звіті наводять низку пропозицій для стабілізації становища письменників і перекладачів:

введення соціального захисту для професійних діячів культури (пенсійне, медичне, страхування);
уніфікація принципів обчислення гонорарів — з фіксованим відсотком від роздрібної ціни, а не оптової;
включення перекладачів у публічні заходи на рівні з авторами;
створення централізованої системи обліку продажів і позичань, щоб унеможливити зловживання і затримки виплат;
виділення підтримки для поетів, дебютантів і малих видавців у межах державних програм;
реформа системи PLR, що дозволить отримувати справедливі виплати на основі повних і точних даних.

Автори дослідження також пропонують ухвалити закон про захист книжкового ринку, що включає:

запровадження єдиної ціни на книжки протягом першого року після публікації (з максимально допустимою знижкою 15%);
обов’язкове передавання ринкових даних до централізованої бази;
створення фінансового стабілізаційного фонду для видавців, що потерпають від затримок із виплатами;
визнання сертифікованих книгарень інституціями культури.

Серед пропозицій також:

запровадження Споживчого кодексу книжкового ринку — документу, що регулює рівень знижок, оплату за промоції та стандарти прозорості у відносинах між учасниками ринку;
термінове розслідування польського антимонопольного управління (UOKiK) щодо зловживання домінантною позицією на ринку великими книжковими дистриб’юторами;
реформа Національної програми розвитку читання, щоби підтримка з бюджету йшла не лише найбільшим і «найдешевшим» гравцям ринку;
створення Книгарського кооперативу, який об’єднав би незалежних гравців ринку навколо спільної платформи й колективних закупівель.

Повний текст звіту можна прочитати за посиланням. Автори звіту:

Ян Олещук-Зигмунтовський (співголова Польської мережі економіки, Академія Леона Козьмінського);
Мацей Срощинський (Польська мережа економіки);
Йоанна Рахубік (Варшавський університет).

Як повідомлялося, низькі зарплати в українському книжковому бізнесі призводять до вигорання й покидання сфери. Про це свідчать результати опитування «Дослідження кадрової ситуації на ринку, бар’єрів і драйверів у роботі для представників книжкового сектору».

Інф. chytomo.com